Новини

Минулого року в Україні стартував проєкт She Drives, метою якого є навчання 100 жінок-водійок автобусів для роботи у сфері пасажирських перевезень. Проєкт реалізує Фундація інституційного розвитку за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України в партнерстві зі структурою ООН Жінки та за фінансової підтримки Швеції. 

Команді МАПА, яка на 100% складається з жінок, стало дуже цікаво дізнатися деталі проєкту, а саме: як проходив відбір, куди будуть працевлаштовані водійки, з якими стереотипами бореться Фундація тощо.

Ми поговорили з Катериною Дацко, виконавчою директоркою Фундації інституційного розвитку та керівницею проєкту She Drives, Анною Неодничою, комунiкацiйною менеджеркою Фундації, а також з Олександрою Кундіренко, асистенткою проєкту.

Народження проекту

— Як народилась ідея створити проєкт для навчання жінок-водійок автобусів? Які етапи її втілення? Чи є подібні проєкти в інших країнах?

Катерина:  Наша організація співпрацює з Міністерством розвитку громад та територій України (далі – Міністерство), тому ми розуміємо всі болі галузі. Факторів кілька: початок автобусної реформи у 2024 році, висновки-дослідження потреби у водіях вантажного та пасажирського транспорту, мобілізація.

У сфері пасажирських перевезень лише 1% жінок. Це потрібно змінювати. За даними дослідження Міністерства, на сьогодні у сфері автобусних перевезень (зокрема в комунальному транспорті) нестача водіїв та водійок сягає 30% або приблизно до 6 тис. людей. 

Власне проєкт зародився через потреби галузі та прагнення Міністерства знайти рішення, а також на основі нашого досвіду у сфері професійного розвитку, розробки профстандартів, організації навчання тощо. Можна додати сюди наше бажання підтримати жінок у цій сфері.

— З чого ви починали проєкт?

Катерина: Ініціативу реалізувати такий проєкт виявило Міністерство. Далі народилася концепція, яку підтримали ООН Жінки в Україні та уряд Швеції.

— У порівнянні з іншими країнами наскільки в Україні багато/мало жінок-водійок?

Катерина: Точних цифр немає. У цілому за кордоном розглядають жінку у сфері ширше, тобто не лише як водійку. Починаючи від власниці, керівниці транспортного бізнесу, керівниці логістичних процесів і безпосередньо водійки. Тобто в інших країнах вже давно йде робота для подолання гендерних стереотипів у цій сфері, але вона значно ширша в охопленні професій.

Олександра: Варто додати, що жінки, які подавали документи на участь у проєкті, в анкетах та особистих розмовах повідомляли, що надихнулися досвідом жінок за кордоном. Часто під час подорожей до інших країн, українки бачили жінок-водійок вантажівок, автобусів, і це стало мотивацією для їх власного розвитку.

— Уточнювальне питання: Міністерство економіки України запустило набір на програми перекваліфікації для жінок (професії водійки вантажного та пасажирського транспорту). Ви дотичні до цього проєкту?

Катерина: Ми напряму не дотичні, але впевнені, що Міністерство економіки та Міністерство розвитку громад та територій України співпрацюють по цьому проєкту. Проєкт Міністерства економіки ширший і направлений не лише на транспортну сферу, а в цілому на розвиток жінки в різних важливих для країни сферах. До того ж проєкт Міністерства економіки направлений не лише на жінок, а й на ветеранів та їх родини.

Фінансування, навчання та KPI

— Щоб зорієнтувати наших читачів чи читачок, про який об'єм фінансування проєкту She Drives йдеться?

Катерина: Можу сказати, скільки сьогодні коштує підготувати жінку для роботи водійкою пасажирського транспорту. Ціни в регіонах коливаються (ми це знаємо, адже співпрацюємо напряму з автошколами), але в середньому ціна на повну підготовку, починаючи від теорії до практики водіння, трохи більш як $1 000 на людину. 

Але тут важливо зазначити, що проєкт охоплює не лише навчання теорії та практики водіння автобуса, а й залучення психолога для підтримки на шляху входження в професію, тренінги з покращення загальних здібностей, підготовки резюме, проходження співбесіди, екскурсії на підприємства, де жінки матимуть змогу працевлаштуватися.

— Деталі про проєкт: скільки зараз жінок навчається (на автобуси), як проходить навчання (офлайн/онлайн, є тестові завдання, де проходить водіння)?

Олександра: Загалом у проєкті беруть участь 100 жінок, яких було відібрано з 403 заявниць.

Під час першого етапу було відібрано 86 жінок, частина з яких не змогла розпочати навчання через невиконання певних умов участі у проєкті. Під час другого набору ми отримали багато заявок, хоча вільних було всього 30 місць.

Катерина: У колег за кордоном подібні ініціативи мають інші цифри. Наприклад, у Туреччині у схожому проєкті взяли участь 20 жінок, з яких 7 навчили, і лише 5 жінок працевлаштували. Проте, там немає такої мотивації, як в Україні.

У нас же стоїть конкретний KPI: 100 жінок в проєкті, з яких мінімум 80 маємо працевлаштувати. Ми створюємо робочі місця, і це важлива особливість цього проєкту.

— За якими критеріями відбиралися учасниці?

Катерина: Відбиралися жінки, які проживають в Україні, мають водійське посвідчення (за обраною категорією «B», «C», «CE», «D1») з досвідом водіння понад 3 роки. 

Також при відборі учасниць враховувалася їх особиста мотивація опанувати професію водійки автобуса та можливість навчатися онлайн/офлайн, готовність до працевлаштування.

— У яких регіонах жінки могли подати анкету?

Катерина: Проєкт діє в місті Києві, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Хмельницькій та Чернігівській областях. У цих регіонах жінки проходять теоретичне й практичне навчання та будуть працевлаштовані. 

— А як відбувається відрахування з проєкту, якщо воно є?

Олександра: Команда дуже прискіпливо обирає кандидаток. Наші учасниці мають максимально орієнтуватися на результат.

Багатьом учасницям нам довелося відмовити в участі, адже їх метою було лише отримання іншої категорії без бажання працевлаштуватися та професійно розвиватися у сфері пасажирських перевезень. Це не відповідає завданням та меті проєкту She Drives. 

Також відмовляли заявницям, які не мали достатнього досвіду, який визначено законодавством. Також відмову отримували заявниці з регіонів, яких не було включено до географії проєкту.

— Як жінки дізналися про проєкт?

Катерина: Це комунікація на наших офіційних ресурсах, на ресурсах Міністерства та ООН Жінки в Україні, а також органів місцевого самоврядування, ЗМІ.

Анна: Також маємо офіційний сайт, де є вся інформація про проєкт та його етапи реалізації. До того ж діють соцмережі проєкту She Drives.

— А як шукаєте роботодавців?

Анна: Перед початком проєкту ми вже мали запит на водійок від 10 компаній-партнерів. Це одна з передумов до створення проєкту. 

Наразі роботодавці, які мають запит на водійок автобусів, можуть заповнити анкету та таким чином заявити про бажання стати партнерами She Drives.

— Це запити від комунальних підприємств?

Катерина: Так. Перед тим, як ми подавали заявку на проєкт, ми вже мали листи підтримки з комунальних підприємств, які розміщені в регіонах проєкту. 

Також ми співпрацюємо з приватними підприємствами – «Зелений Слон 7» (спеціалізується на забезпеченні регулярних автобусних пасажирських рейсів на території України) та FlixBus.

Тобто ми не обмежені лише комунальним транспортом і відкриті до партнерства з бізнесом. 

— А в чому, на вашу думку, різниця в роботі між комунальними підприємствами та приватними?

Катерина: У кожного свій стиль роботи. Як на мене, то в комунальних підприємствах все одно ще побутують стереотипи щодо жінок-водійок, тоді як у бізнесі їх значно менше. 

Олександра: Щодо працевлаштування хочу додати, що у нас є жінки, у яких родинний бізнес у сфері автобусних перевезень, і вони хотіли б бути більш дотичні до цієї сфери. Також є учасниця, чоловік якої придбав автобус, і вона має намір отримати категорію та займатися пасажирськими перевезеннями. 

Ба більше, частина жінок мають досвід в логістиці та таким чином хочуть підвищити рівень роботи. Тобто підприємство запропонувало жінці участь в проєкті та надалі перехід в межах підприємства на посаду водійки.

Етапи та стереотипи

— Повернемось до проєкту. Підкажіть етапи проєкту?

Катерина: Подання документів, проходження відбору для участі у проєкті, проходження стандартної програми автошколи, іспит, знайомство з роботодавцями, за результатами іспиту – працевлаштування.

Додатково під час навчання (проєкт діє до кінця червня) ми підтримуємо особистісний розвиток учасниць. Для них доступні психологічна підтримка, екскурсії до підприємств для ознайомлення з їх роботою, участь у ярмарку вакансій, де роботодавці можуть себе презентувати та розповісти про роботу.

— З якими стереотипами ви та/або учасниці проєкту зустрічалися?

Катерина: Співпраця з ООН Жінки в Україні, як і сам проєкт She Drives, зокрема, направлені на дослідження бар'єрів, які сповільнюють чи перешкоджають розвитку жінки в цій сфері. Уже зараз Фундація завершує аналітику по пілотних регіонах, зокрема на комунальних підприємствах, для визначення цих бар'єрів. Тобто паралельно ми аналізуємо, що заважає жінці органічно розвиватись у сфері пасажирських перевезень.

Анна: Ми надаємо рекомендації для жінок, що робити в ситуації висміювання/неповаги/упередженого ставлення/фізичного контакту. Також проводимо тренінги не лише із запитом «що робити», а й для запобігання таким випадкам.

Катерина: Завдання проєкту — не лише підготувати жінок-водійок, а й продовжити глобальну боротьбу зі стереотипами, надати підтримку жінкам та вкотре довести, що немає рамок та стандартів для жінок, надто для тих, хто працює або бажає стати водійкою автобуса.

Пілотний проєкт з навчання та працевлаштування водійок автобусів реалізується ГО «Фундація інституційного розвитку» за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України у партнерстві зі структурою ООН Жінки та за фінансової підтримки Швеції.