Проєкт She Drives з навчання та працевлаштування водійок автобусів – це вікно у мрію. Інтерв'ю з учасницею проєкту

Громадська спілка МАПА неодноразово розповідала про She Drives – проєкт, який відкриває жінкам шлях до набуття нової професії водійки автобуса. 

Нещодавно ми мали нагоду познайомитися ближче з однією з учасниць проєкту – Тетяною Юркевич, яка сьогодні працює комплектувальницею в ТОВ «Епіцентр К» та волонтерить у дитячій точці «Спільно» на одному з вокзалів Києва. 

Тетяна вже пройшла теоретичний та практичний курс навчання водіння автобуса, склала іспити, отримала водійське посвідчення категорії «D» та знаходиться на етапі пошуку роботи.   

Що мотивувало її приєднатися до ініціативи, як проходить навчання та з якими викликами доводиться стикатися – читайте у нашому матеріалі.

– Як саме ви дізналися про проєкт?

– Побачила в соціальних мережах повідомлення про набір. Одразу заповнила анкету та надіслала. Проте, я не вірила, що опинюсь в проєкті, доки організатори не зателефонували мені для додаткової співбесіди. Власне, думки змінити щось у своєму житті були давно, але завжди бракувало «поштовху», а проєкт She Drives – це саме той поштовх, який відкрив шлях до мрії. 

– Як відчували себе, коли дізналися, що вас було обрано для участі?

–Розгублено. Зараз таке життя, що загоряєшся чимось, робиш, а далі проблеми та реальність забирають у тебе весь час. Я не очікувала, що мене оберуть, пошту не перевіряла через свою завантаженість. Коли зателефонували та запитали, чи є можливість проходити навчання, звісно, я погодилася та відправила необхідні документи.

Мені дуже подобається керувати автомобілем. До того ж по життю я борчиня, люблю відкривати нові горизонти та опановувати незвичні професії. 

– Як проходило навчання та складання іспитів?

– Я проходила теорію та практику в Навчально-курсовому комбінаті. Дуже вдячна викладачу, інструкторам і керівницям – вони підтримували мене на кожному етапі. Теоретичний іспит я склала з першого разу.

Практика проходила за індивідуальним розкладом для кожної учасниці. Наша група складала іспит однією з перших у Києві та регіонах, тому всі дуже хвилювалися. Ніхто не знав, як саме це буде, і який маршрут випаде. Були побоювання, що маршрут буде коротким, хоча іспит має тривати мінімум 20 хвилин.

Під час іспиту інструктор уважно слідкував за моїми діями та просив пояснювати, чому я приймаю ті чи інші рішення. Наприклад, була ситуація, коли я мала пропустити інші авто при в'їзді на майданчик, але водій навпроти показав, щоб я проїжджала. Інструктор запитав, чому я так зробила – і я все пояснила. Роз’яснення цих моментів та мої відпрацьовані навички водіння автобуса дали мені змогу скласти іспит на категорію «D» з першого разу. 

– Де б ви хотіли працювати?

– Наразі я шукаю вакансії водійки автобуса в Києві. Розглядаю можливість працевлаштування на КП «Київпастранс». Звісно, має бути стажування, для отримання досвіду перед роботою на маршрутах, але я готова до цього й розумію, що зможу впоратися з цим завданням. Мені подобається подорожувати, тому, думаю, я й хочу опанувати цю професію.

– Чи стикалися ви зі стереотипами, що жінка – погана водійка?

– Стереотипів дуже багато, але жінки вже давно опанували переважну більшість професій, що раніше вважалися чоловічими. Я маю сильний характер, і в житті мені мало хто говорив: «Це не твоя робота, ти не впораєшся». Зараз такий час, що немає слова «неможливо».

– Чи помічали ви якісь системні проблеми під час навчання?

– Мені б хотілось сказати, що все ідеально. Власне, з боку навчання та інструктажу це дійсно так. Але є чинники, які важко ігнорувати: якість дорожнього покриття, недосконала вентиляція в салоні автобуса. Сподіваюся, що дуже скоро ми будемо мати дороги, як в ОАР, які б були однаковими і в дощ, і в спеку.

Пілотний проєкт з навчання та працевлаштування водійок автобусів реалізується ГО «Фундація інституційного розвитку» за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України у партнерстві зі структурою ООН Жінки та за фінансової підтримки Швеції.